UkrainianEnglish

Відділення

Державні закупівлі

Контакти

30.03.2022

СКАМ’ЯНІЛІ РЕШТКИ ЙМОВІРНИХ ПРЕДКІВ FORAMINIFERA З ВІДКЛАДІВ ВЕРХНЬОГО ЕДІАКАРІЮ ПОДІЛЛЯ.

Підготовлено страшим науковим співробітником, канд. геол. наук Андрієм Мартишиним за матеріалами наукового семінару, який відбувся 14 березня 2022 р..

Дністерський розріз відкладів венду (едіакарію) за своєю повнотою, насиченістю палеонтологічними рештками, наявністю різнофаціальних відкладів і доступністю для вивчення є опорним для пізнання історії геологічного розвитку південно-західного краю Східноєвропейської платформи протягом едіакарського періоду та містить унікальну інформацію стосовно процесів та подій едіакарій-кембрійського переходу. Палеонтологічні дослідження відкладів пізнього едіакарію Волино-Подільського седиментаційного басейну майже не проводились протягом останніх десятків років. Водночас в багатьох країнах за цей період розроблені новітні методи досліджень та отримано багато нових даних про біоту, палеоекологію та хід еволюції органічного світу в кінці протерозою.

Рис. 1. Peter Trasler. Скам’янілості та реконструкція біоти едіакарію

Наші дослідження показали наявність скам’янілих решток біоти у переважній кількості стратиграфічних підрозділів розрізу верхнього едіакарію (Мартишин, 2012; 2016; 2021). Виявлено низку специфічних біотичних асоціацій та проведено глобальну кореляцію деяких з них (Мартишин, 2013, 2016; Nesterovsky, Martyshyn, Chupryna, 2018). Це дає можливість створення в майбутньому детальнішої шкали розчленування відкладів едіакарію і використання її для вирішення прикладних питань пошуку корисних копалин. Зібрано скам’янілі рештки понад 30 видів організмів, раніше не відомих у відкладах едіакарію Поділля, але описаних в інших регіонах. Вперше встановлено 6 нових видів та 3 нових роди біоти пізнього докембрію.

 

Рис. 2. Приклади скам’янілих решток біоти з розрізів верхнього едіакарію Волино-Поділля (ломозівські верстви, кар’єр біля Дністровської ГЕС): 2 – рештки організму з аглютинованою оболонкою, позитивний епірельєф; 3 – природно відпрепарована аглютинована оболонка невідомого організму, позитивний гіпорельєф; 4 – скам’янілі рештки організмів з аглютинованими оболонками, епірельєф. Масштабні відрізки – 10 мм

Встановлено що до складу біоти пізнього едіакарію входили організми групи Vendobionta та предкові форми стовбурових груп біоти фанерозою (Мартишин, 2021; Martyshyn, 2015, 2017, 2019; Martyshyn, Chupryna, 2019; Dzik, Martyshyn, 2015). Отримано дані про життєві стратегії організмів едіакарію, вперше у світовій практиці виявлено здатність деяких мобільних істот до активної взаємодії з навколишнім середовищем та просторової орієнтації (Мартишин, Гриценко, Решетник, 2019; Dzik, Martyshyn, 2017; Uchman, Martyshyn, 2020). Описано нові роди та види організмів, ймовірних хордових, можливих предків усіх хребетних (Martyshyn, Uchman, 2021)

 

Рис. 3. Аглютинована раковина невідомого організму (Бернашівські верстви, Могилів-Подільський) : 5 – епірельєф; 6 – зворотній бік екземпляра

Рис. 4. Приклади скам’янілих решток біоти з розрізів верхнього едіакарію Волино-Поділля (Ямпільські верстви, кар’єр біля Дністровської ГЕС): 7 – Palaeopascichnus delicatus Palij, 1976, первинно описані В.М. Палієм як іхнофосілії та інтерпретовані А. Мартишиним як вірогідні аглютиновані оболонки одноклітинних організмів, позитивний гіпорельєф; 8 – Palaeopascichnus sinuosus Fed. 1981. інтерпретовані як аглютиновані оболонки одноклітинних організмів, позитивний гіпорельєф; 4 – Orbisiana simplex Sok. 1976. Два тафономічних варіанти збереження аглютинованих оболонок, позитивний гіпорельєф. Масштабні відрізки – 10 мм

Організми групи Foraminifera є важливою складовою морських та прісноводних екосистем сучасності. Ці одноклітинні істоти з мінеральними, аглютинованими та органічними скелетами ведуть переважно бентосний, зрідка планктонний спосіб існування. Достовірні знахідки скам’янілих решток форамініфер відомі у відкладах, починаючи з кембрію. Широка поширеність у породах багатьох стратиграфічних підрозділів та висока чутливість цих організмів до екологічних параметрів середовища дозволяють широко використовувати їхні скам’янілі рештки в якості стратиграфічних реперів та індикаторів екосистем минулого. Кілька досліджень показали наявність у відкладах докембрійського віку скам’янілостей, які гіпотетично можуть належати до цієї групи (Antcliffe et al. 2011; Bosak et al. 2012; Hua et al. 2010; Kolesnikov et al. 2018; Strauss et al. 2014). Недавні дослідження молекулярних даних кількох груп форамініфер показали докембрійські корені цих груп істот та дали підстави спрогнозувати виявлення скам’янілих решток таких організмів (Pawlowski et al. 2003; Pawlowski et al. 2013).

Рис. 5. 10 – об’ємний зліпок нового виду, позитивній гіпорельєф (Ломозівські верстви, село Вінож); 11 – зворотній бік екземпляра з 10; 12 – об’ємний зліпок нового виду, позитивній гіпорельєф (Ломозівські верстви, село Вінож); 13 – зворотній бік екземпляра з 12 , шліфований зріз. Масштабні відрізки до рис. 2, 3, 7, 9, 10, 11, 13 – 10 мм

Польові дослідження дали багатий матеріал добре збережених скам’янілих решток організмів з аглютинованими раковинами та об’ємних зліпків істот з збереженими павутиноподібними системами псевдоподій. Нашим наступним кроком буде проведення докладних досліджень цих матеріалів з використанням сучасного обладнання.