UkrainianRussianEnglish

 

 

Завідувач відділу д.геол.н. Т. П. Міхницька

Вчений секретар відділу к.г.-м.н.
І.М. Скопіченко

Геотектонічні дослідження в Інституті проводяться з перших днів його існування, хоча організаційно були оформлені значно пізніше – лише у 1953 році був створений відділ геотектоніки і геоморфології (з геофізичною лабораторією) на чолі з академіком В.Г. Бондарчуком (потім відділ неодноразово реорганізовувався структурно з виділенням як самостійних підрозділів окремих його осередків). Відповідно змінювалася і його назва. Із січня 2004 року – це відділ геотектоніки та загальної геології. Відділ виконує планомірне комплексне вивчення геотектоніки України, спрямоване на підготовку в першу чергу великих узагальнюючих наукових розробок по теоретичній і регіональній геотектоніці, здатних скласти наукову основу для постановки різнопланових пошукових і геологорозвідувальних робіт.

Зараз у відділі геотектоніки та загальної геології працює 11 співробітників, з них: три доктори (Т.П. Міхницька, В.А. Рябенко, В.Г. Верховцев), п’ять кандидатів наук (В.Я. Радзівіл, І.С. Потапчук, М.М. Шаталов, І.М. Скопіченко, К.В. Іванченко) та три інженери (В.М. Макаревич, О.В. Терещук і О.І. Карпенкова). В відділі є також дві аспірантки – О.В. Яценко та Ю.В. Юськів.

Найважливіші досягнення і основні результати досліджень співробітників відділу такі:

– у теоретичному плані:

1) розробка та подальший розвиток теорії тектоорогенії – цільного вчення про єдність походження і розвитку структури і рельєфу земної кори, єдності зовнішніх (космічних) і внутрішніх (фізико-хімічних) геотектонічних процесів Землі, що дозволяє прогнозувати генетичні зв'язки між різними типами геоструктур і закономірності розміщення в них родовищ корисних копалин (академік В.Г. Бондарчук та його послідовники);

2) розвиток теорії про розломно-блокову будову земної кори, встановлення вирішальної ролі в її формуванні систем закономірно орієнтованих розломів, виявлення найголовніших геометричних і структурно-геологічних особливостей розломних зон, визначення ролі ротаційної динаміки Землі в геологічних процесах (академік І.І. Чебаненко та його послідовники);

3) розвиток уявлень про вихрові структурні системи літосфери, що виникають під впливом припливно-відпливних деформацій в умовах прискорення й уповільнення швидкості обертання Землі, і наявності в земній корі збуджених електронних станів, що є енергетичною основою породоутворюючих і, в цілому, тектонічних процесів (О.І. Слензак).

– В області регіональної геотектоніки:

– складено зведені карти розміщення зон глибинних розломів земної кори як території України, так і багатьох інших регіонів світу. Проведена тектонофізична інтерпретація регіональних розломів України, що дозволило по-новому оцінити ряд даних по морфології, структурній позиції й історії розвитку розломних зон, встановити структуроутворюючу роль «первинних» розломів і їхню геохімічну і рудну спеціалізації (І.І. Чебаненко);

– вивчена будова регіонів України, різних типів структур, їхні взаємовідношення, що дозволило значно поліпшити структурну основу пошуків корисних копалин і в ряді випадків є фактичною основою для нових оригінальних теоретичних висновків (зокрема, це роботи Ю.М. Довгаля, В.С. Токовенка, В.Я. Радзівіла по Гірському Криму і Скіфській плиті, М.І. Трипільської і А.Я. Радзивілла – по Донецькому басейну, В.П. Клочка, Т.О. Знаменської – по ДДЗ, Т.О. Знаменської, І.І. Чебаненка, Т.П. Міхницької – по Волино-Поділлю, В.А. Рябенка, Т.П. Міхницької та ін. – по УЩ, М.М. Шаталова, І.С. Потапчука, В.Г. Верховцева – по Північному Приазов'ю);

– за результатами геолого-геофізичного вивчення структури глибоких горизонтів земної кори та літосфери проведено палеотектонічні реконструкції крупних і середніх за розмірами глибинних геотектонічних елементів, які є кореневими частинами приповерхневих структур платформної частини території України та її складчастого обрамлення, що існують на сучасному ерозійному зрізі. Побудовано схематичні карти структур глибоких горизонтів кори та тектоносфери. Порівняльний аналіз морфотипів структур глибоких горизонтів з приповерхневими показав, що значна частина структур на усіх гіпсометричних рівнях формувалась в умовах сталої тектонічної обстановки. Такі структури групуються у масиви з потужним гранітним шаром. Вони відокремлені один від одного поясами, які складені підкоровими утвореннями і корово-мантійною сумішшю, що неодноразово перероблені в умовах тектоно-термальної активізації. Для структур такого типу характерні значна протяжність, різке збільшення на 10-12 км потужності кори та зміна морфоструктури з глибиною від прямої до конусоподібної форми, широка нижня частина якої йде у глибокі горизонти. На високих приповерхневих гіпсометричних рівнях розвиток структур поясного типу був «пригніченим», менш виразним через постійні деструкційні процеси, що проявились на протязі мезо- і неопротерозою у гранітному шарі земної кори. Всі ці структури були і є вельми сприятливими для проникнення флюїдів, що йдуть з глибоких горизонтів Землі, в тому числі й вуглеводнів, у більш високі верстви земної кори. У їх межах закладалися й формувалися палеорифтові структури різних рангів та віку, що відіграли першочергову роль у зародженні та становленні доплитного осадового чохла з умовами, сприятливими для появи живих організмів (Т.П. Міхницька, В.А. Рябенко, В.Я. Радзівіл, К.В. Іванченко);

– інтенсивно вивчається неотектоніка України на основі структурно-геоморфологічних, аерокосмічних і інших методів. Складено карту новітньої тектоніки платформної частини території України масштабу 1:500 000, виявлено і всебічно вивчено активні на новітньому етапі розвитку лінійні (за сумою ознак поділені на лінеаментні зони 1-го та 2-го порядків і одиночні лінеаменти, які разом утворюють декілька систем спряжених взаємно перпендикулярних лінійних структур) та кільцеві (класифіковані за морфогенетичними типами як успадковані, неуспадковані, поховані, проміжні та безкореневі) геоструктури; за морфометричними даними (з використанням аерокосмічних матеріалів) встановлено сумарні амплітуди пізньопліоцен-четвертинних вертикальних рухів земної кори платформ України та деяких прилеглих територій (Гірський Крим, Передкарпаття). Для новітніх лінійних структур визначені передбачувані морфологічні типи та час активізацій (в межах неотектонічного етапу), для кільцевих утворень проведена неоструктурно-геологічна інтерпретація. Для всіх виявлених новітніх геоструктур оцінена передбачувана пошукова перспективність. На основі отриманих матеріалів проведено (головним чином в межах еталонних ділянок): 1) крупномасштабні прогнозно-пошукові дослідження на ряд корисних копалин (нафта, газ, підземні води тріщинного типу, деякі види металів, розсипи алмазів та ін.); 2) виявлення новітніх структур та оцінка безпеки місць розташування об’єктів атомної енергетики (насамперед, Чорнобильської і Південно-Української АЕС), гідроенергетики (Дніпровська ГЕС) та нафтогазодобувного і нафтогазотранспортного комплексів (Керченський термінал, компресорні станції деяких нафтогазогонів, підземні сховища нафтогазопродуктів та ін.); 3) визначення ділянок найбільш активного взаємозв’язку підземних і поверхневих вод та шляхів міграції різноманітних забруднювачів районів розміщення атомних електростанцій в Україні, деяких хімічних підприємств Донбасу, хвостосховищ радіоактивних відходів (В.Г. Верховцев);

– вивчено структурно-геологічні особливості дайкових утворень УЩ і пов'язані з ними корисні копалини (М.М. Шаталов);

– виділено глибинні магмоконтролюючі зони Волино-Поділля. Встановлено їх успадкований розвиток на протязі всієї геологічної історії, процеси тектоно-магматичної активізації, рудоутворення. Розроблено нову структурну основу для металогенічних прогнозів. Створена узагальнююча модель еволюції похованих осередкових тектоно-магматичних структур – найбільш характерних представників цієї групи. Обгрунтовано їх високу перспективність на вуглеводні (В.Я. Радзівіл);

– вперше проведено тектонічне районування північно-західного шельфу Чорного моря і прилеглих територій за типом розвитку земної кори. Визначено місце тектоно-магматичних структур різного рангу – найбільш перспективних в структурі регіону об’єктів на різні корисні копалини (В.Я. Радзівіл);

– складена карта розломних геоструктур (РГС) УЩ та його схилів масштабу 1:500 000. Переінтерпретація геолого-геофізичних матеріалів з позицій системного підходу і структурно-парагенетичного аналізу дали можливість на УЩ та його схилах окреслити РГС як самостійні тектонічні елементи, що мають латеральні розміри і відповідно заслуговують належного картографічного зображення. Структурно-морфологічно вони виражені концентрованим лінійним скупченням ешелонованих розломів, зонами зім’яття, дроблення, тріщинуватості, що супроводжуються процесами динамометаморфізму, метасоматозу, різноманітними вторинними змінами деформованих порід і новоутвореннями (І.С. Потапчук);

В даний час теоретичні і регіональні дослідження розвиваються в основному за вищевказаними напрямками з приділенням особливої уваги вивченню різновікових зон тектонічної активізації геоструктур України, передбаченню екологонебезпечних геологічних процесів, прогнозуванню деяких видів корисних копалин, вивченню платформного тектогенезу та умов становлення осадового чохла на території України і ін.

Результати наукових досліджень співробітників відділу знайшли відображення в сотні монографій, більш ніж тисячі статей, декількох сотнях складених різномасштабних структурно-геологічних і тектонічних карт. Основні з цих робіт наведені в «Указателе работ сотрудников Института геологических наук АН УССР (1926-1974 г.г.)2 / Сост. Э.О. Новик, Т.Н. Осьмак, Э.Э. Коваленко и др. – Киев: Наук. думка, 1976. – 102 с. та книжках «Институт геологических наук» / Сост. В.В. Пермяков, О.И. Бондаренко, Р.Я. Кургузый и др. – Киев: Наук. думка, 1986.–107 с. (период – 1975-1985 г.г.), «Інститут геологічних наук Національної Академії наук України. 1926-2006». – К.: ТОВ «Географіка», 2006. – 38 с.